Абсцеси органів грудної, черевної порожнин та малого тазу
Абсцеси органів грудної, черевної порожнин та малого тазу є серйозними патологічними станами, які вимагають негайного медичного втручання. Ці інфекції можуть призвести до значних ускладнень, включаючи сепсис та пошкодження органів, якщо не будуть своєчасно діагностовані та лікувані. Інтервенційна радіологія (ІР) грає важливу роль у діагностиці та лікуванні цих станів шляхом перкутанного дренування та інших методів джерельного контролю.
Абсцеси грудної порожнини
Етіологія та патогенез
Абсцеси грудної порожнини можуть виникати з різних причин, включаючи інфекційні процеси, травми та післяопераційні ускладнення. Емпієма, наприклад, найчастіше розвивається як ускладнення пневмонії, коли інфекція поширюється на плевральну порожнину, призводячи до накопичення гною. Легеневі абсцеси можуть бути наслідком пневмонії, септичних емболій або аспірації.
Клінічні прояви та діагностика
Симптоми грудних абсцесів можуть включати високу температуру, болі в грудях, кашель, задишку та загальну слабкість. Діагностика зазвичай включає рентгенографію грудної клітки, комп'ютерну томографію (КТ) та ультразвукове дослідження (УЗД), що дозволяють визначити розташування та розміри абсцесу.
Лікування
Лікування емпієми та легеневих абсцесів зазвичай включає антибіотикотерапію, але у випадках неефективності медикаментозного лікування може знадобитися перкутанне дренування. Плевральні катетери встановлюються під контролем УЗД або КТ для дренування гною та полегшення стану пацієнта. Легеневі абсцеси, які не піддаються консервативному лікуванню, також можуть вимагати перкутанного дренування, особливо у випадках великого або рецидивуючого абсцесу.
Абсцеси черевної порожнини
Етіологія та патогенез
Абсцеси черевної порожнини можуть виникати з різних причин, включаючи інфекції органів травної системи, таких як апендицит, дивертикуліт, панкреатит та післяопераційні ускладнення. Апендикулярні абсцеси часто розвиваються як ускладнення перфорації апендикса, тоді як панкреатичні абсцеси можуть бути наслідком гострого панкреатиту.
Клінічні прояви та діагностика
Симптоми черевних абсцесів можуть включати біль у животі, лихоманку, нудоту, блювоту та підвищення рівня лейкоцитів у крові. Діагностика зазвичай включає КТ або УЗД, що дозволяють визначити локалізацію та розміри абсцесу.
Лікування
Лікування черевних абсцесів полягає у перкутанному дренуванні під контролем КТ, що дозволяє уникнути відкритої хірургії та знизити ризики для пацієнта. Вибір методу дренування залежить від розташування абсцесу та його доступності для пункції. Після дренування проводиться антибіотикотерапія для усунення залишкової інфекції.
Абсцеси малого тазу
Етіологія та патогенез
Абсцеси малого тазу найчастіше пов'язані з інфекціями органів репродуктивної системи, таких як гнійний сальпінгіт, або з хірургічними ускладненнями, наприклад після апендектомії. Інші причини можуть включати інфекції сечовидільної системи та перфорації кишківника.
Клінічні прояви та діагностика
Симптоми абсцесів малого тазу можуть включати біль у нижній частині живота, лихоманку, дизурію, та підвищення рівня лейкоцитів. Діагностика включає КТ або МРТ, що дозволяють визначити локалізацію та розміри абсцесу, а також виявити можливі ускладнення.
Лікування
Лікування абсцесів малого тазу може включати перкутанне дренування під контролем КТ або УЗД. Трансперитонеальне, трансглютеальне або трансректальне дренування можуть бути використані залежно від розташування абсцесу та його взаємодії з навколишніми структурами. Після дренування призначаються антибіотики для запобігання повторним інфекціям.
Роль інтервенційної радіології
Інтервенційна радіологія грає ключову роль у діагностиці та лікуванні абсцесів різних органів та систем. Сучасні методи дозволяють точно визначити локалізацію абсцесів та ефективно виконати дренування з мінімальними ризиками для пацієнта. Це особливо важливо для пацієнтів з високим ризиком анестезіологічних ускладнень, для яких відкрита хірургія може бути небезпечною.
Діагностичні методи
Для виявлення та оцінки абсцесів інтервенційні радіологи використовують різні методи візуалізації, включаючи ультразвук, КТ та МРТ. Кожен з цих методів має свої переваги і використовується залежно від конкретної клінічної ситуації. УЗД є швидким і недорогим методом, який дозволяє виявляти поверхневі абсцеси та керувати процедурою дренування. КТ забезпечує високоточну візуалізацію глибоко розташованих абсцесів і дозволяє визначити оптимальний шлях для пункції. МРТ використовується рідше, але може бути корисним у складних випадках для детального вивчення структури тканин та виявлення дрібних абсцесів.
Процедури дренування
Перкутанне дренування є основним методом лікування абсцесів, що дозволяє уникнути відкритої хірургії та знизити ризик ускладнень. Процедура зазвичай виконується під місцевою анестезією з використанням ультразвукового або КТ-наведення. Дренажний катетер вводиться через шкіру в порожнину абсцесу, після чого гній видаляється, а катетер залишається на місці для подальшого дренування. Катетер зазвичай залишається в абсцесі протягом декількох днів або тижнів до повного видалення гною та загоєння порожнини абсцесу.
Післяопераційний догляд
Після встановлення дренажного катетера пацієнтам необхідно проводити регулярні перевірки для контролю стану дренажу та своєчасного виявлення можливих ускладнень. Катетер повинен бути промиваний кожні 8-12 годин для запобігання закупорці. Також важливо стежити за об'ємом дренажу та вмістом електролітів у рідині, що втрачається через катетер, щоб запобігти електролітним розладам.
Ускладнення та їх профілактика
Хоча перкутанні процедури дренування зазвичай є безпечними, вони все ж можуть супроводжуватися певними ускладненнями. Найбільш поширені ускладнення включають кровотечу, інфекції, пошкодження сусідніх органів та закупорку дренажного катетера. Для зниження ризику ускладнень важливо проводити ретельну передопераційну підготовку, включаючи оцінку анатомії пацієнта за допомогою візуалізаційних методів, вибір оптимального шляху доступу та дотримання асептичних умов під час процедури.
Інтервенційна радіологія є надзвичайно важливим інструментом у лікуванні абсцесів грудної, черевної порожнин та малого тазу. Завдяки сучасним методам діагностики та перкутанного дренування, вдається ефективно знижувати ризики та покращувати прогнози для пацієнтів із складними інфекційними процесами. Співпраця між інтервенційними радіологами та клініцистами є ключовою для забезпечення якісної медичної допомоги та зниження рівня смертності та ускладнень.
Питання та відповіді
Симптоми абсцесів можуть варіюватися залежно від їхнього розташування, але загальні симптоми включають:
- Висока температура і лихоманка.
- Біль у відповідній ділянці (грудях, животі або нижній частині живота).
- Загальна слабкість і відчуття нездужання.
- Кашель та задишка (при абсцесах грудної порожнини).
- Нудота, блювота і зміни у функціях шлунково-кишкового тракту (при абсцесах черевної порожнини).
- Дизурія і болючі сечовипускання (при абсцесах малого тазу).
Для діагностики абсцесів використовуються такі методи візуалізації:
- Рентгенографія: використовується для виявлення плевральних абсцесів.
- Комп'ютерна томографія (КТ): забезпечує детальні зображення грудної, черевної порожнин та малого тазу, що допомагають визначити точне розташування і розміри абсцесу.
- Ультразвукове дослідження (УЗД): використовується для виявлення і контролю абсцесів, особливо поверхневих.
Магнітно-резонансна томографія (МРТ): застосовується для детального вивчення тканин і складних випадків.
Перкутанне дренування - це малоінвазивна процедура, яка дозволяє видалити гній з абсцесу через шкіру за допомогою спеціального катетера. Процедура включає:
- Місцеву анестезію для знеболення.
- Використання УЗД або КТ для точного наведення.
- Прокол шкіри тонкою голкою і введення катетера у порожнину абсцесу.
- Відведення гною через катетер і залишення катетера для подальшого дренування.
Можливі ускладнення включають:
- Кровотеча в місці проколу.
- Інфекція, яка може поширитися через катетер.
- Пошкодження сусідніх органів або структур.
- Закупорка або зміщення дренажного катетера.
- Рецидив абсцесу.
Після встановлення дренажного катетера необхідно:
- Регулярно промивати катетер кожні 8-12 годин, щоб уникнути закупорки.
- Слідкувати за об'ємом і складом дренованої рідини.
- Дотримуватися стерильності при догляді за катетером.
- Проводити регулярні перевірки у лікаря для контролю стану катетера.
- Стежити за ознаками інфекції (почервоніння, набряк, біль) і негайно звертатися до лікаря у разі їх появи.
Потрібна наша консультація?
Ми завжди готові допомогти Вам