Поліп - це розростання клітин внутрішньої оболонки стінки товстої кишки. Існують різні види поліпів. Деякі з них більшсхильні до переродження в рак, ніж інші. Найпоширеніший тип називається аденомою. Аденоми вважаються передраковими. Хоча це може зайняти багато років, аденоми можуть стати інвазивним раком товстої кишки. Рак, який утворюється в аденомі, називається аденокарцинома. Поліпи, які рідко перетворюються на рак, включають гіперпластичні та запальні поліпи.
Видалення поліпів може запобігти раку до того, як він почнеться. Поліпи також можна перевірити, щоб переконатися, що рак ще не почав розвиватися. Хоча більшість поліпів не стають раком, майже всі види раку товстої кишки починаються з поліпів. Більшість поліпів можна видалити під час колоноскопії за допомогою малоінвазивної хірургічної процедури, яка називається поліпектомія.
Рак товстої кишки є поширеним і добре піддається лікуванню.
Як поводить себе рак товстої кишки
Стінка товстої кишки складається з шарів тканини. Рак починається в самому внутрішньому шарі, який контактує з їжею. Цей шар називається слизовою оболонкою. Наступний шар - підслизова оболонка. Вона складається зі сполучної тканини і містить слизові залози, кровоносні та лімфатичні судини та нерви. За підслизовим шаром слідує шар м'язів, який називається власною мускулатурою. Зовнішній, четвертий шар називається серозною оболонкою (або адвентицією).
Якщо рак не лікувати, то його клітини проростають крізь шари стінки товстої кишки до внутрішньої частини
черевної порожнини. Потім рак може проникнути в структури або органи за межами товстої кишки.
Ракові клітини також можуть відриватися від пухлини товстої кишки і поширюватися через лімфу або кров до прилеглих лімфатичних вузлів та інших органів. Цей процес називається метастазуванням.
Діагностика
Аналізи крові перевіряють наявність ознак захворювання і те, наскільки добре працюють органи. Загальний аналіз крові вимірює рівень еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів у вашій крові
Комплексний біохімічний аналіз надає важливу інформацію про те, наскільки добре працюють ваші нирки і печінка.
Комп'ютерна томографія (КТ) використовує рентгенівські промені та комп'ютерні технології для отримання знімків внутрішньої частини тіла.
КТ грудної клітки, черевної порожнини та/або тазу є одним з видів обстеження для виявлення раку та його метастазів. У більшості випадків використовується контраст для покращення зображення органів і судин в організмі. КТ-дослідження починається без контрасту. Потім додається контраст і робиться кілька знімків, коли контраст рухається по артеріях і венах печінки. Це дозволяє лікарям побачити, де знаходиться пухлина в печінці і чи проростає вона в які-небудь вени, артерії або сусідні органи.
Позитронно-емісійна комп’ютерна томографія (ПЕТ-КТ) – це вид дослідження, при якому використовується радіоактивний препарат. Це речовина, яку вводять у вену щоб побачити, де знаходяться ракові клітини в організмі. Ракові осередки виглядають як яскраві плями на ПЕТ-сканах. Однак, не всі пухлини виявляються на ПЕТ-скануванні.
Колоноскопія - це процедура, яка дозволяє лікарю обстежити Вашу товсту кишку на наявність поліпів та уражень, які можуть бути раковими. Колоноскоп - це пристрій, який має вигляд тонкої трубки. На кінці він має освітлювач і камеру. Ця частина буде введена у Ваш задній прохід і обережно проведена по товстому кишечнику до тих пір, поки не досягне сліпої кишки.
Біопсія передбачає видалення невеликих шматочків тканини з товстої кишки. Біопсія поліпа або підозри на рак товстої кишки зазвичай проводиться під час колоноскопії. Зразки надсилаються патологоанатому для дослідження.
Біопсія метастазів
Якщо є підозра, що рак поширився на ділянки за межами товстої кишки, такі як печінка або легені, проводиться трепан-біопсія. У цьому випадку використовується комп'ютерна томографія або ультразвукове дослідження, щоб допомогти провести голку в пухлину і взяти зразок тканини. Зразки видаляються за допомогою спеціальної голки. Вона приблизно такого ж діаметру, як внутрішньовенний катетер.
Лікування
Поліп, в якому тільки почав рости рак, називається злоякісним (раковим) поліпом. Більшість поліпів можна видалити під час колоноскопії, використовуючи незначну хірургічну процедуру, яка називається поліпектомія. У деяких випадках після поліпектомії подальше лікування не потрібне.
В інших випадках необхідна операція (резекція) більшої частини товстої кишки. Це залежить від:
- розміру та форми поліпа (квіткоподібний чи сидячий),
- результатів поліпектомії,
- результатів дослідження видаленої тканини.
Перш ніж вирішити, чи потрібна резекція після поліпектомії, ваш лікар розгляне з Вами результати аналізів і обговорить можливі варіанти варіанти.
Хороші результати поліпектомії
Злоякісний плоскоклітинний поліп, який був повністю видалений цілим і неушкодженим, не потребує подальшого лікування, якщо за результатами обстеження визнано, що він має низький рівень ризику.
Ракові сидячі поліпи, однак, більш схильні до повернення після поліпектомії. Вони також мають тенденцію до інших несприятливих результатів лікування. З цієї причини колектомія (хірургічне втручання) є рекомендованим варіантом лікування сидячих поліпів - навіть тих, які мають хороші результати поліпектомії та тестування.
Спостереження також є варіантом ведення пацієнтів з сидячими поліпами.
Інші результати поліпектомії
Якщо поліп не видаляється цілим, або обстеження видаленого поліпа виявляє ознаки високого ризику, може знадобитися хірургічне втручання. Якщо виявлено ознаки високого ризику, рекомендується провести додаткові обстеження. Сюди входять аналізи крові та комп'ютерна томографія (КТ) грудної клітки, черевної порожнини та малого тазу. Якщо в результаті обстеження виявляється, що необхідне хірургічне втручання, рекомендується операція (колектомія). Після операції може бути призначена хіміотерапія.
Якщо необхідна операція
Якщо рак не виявлено на достатньо ранній стадії, щоб його можна було видалити за допомогою поліпектомії, необхідна операція (колектомія). Хірургічне втручання можливе лише в тому випадку, якщо пухлину товстої кишки можна повністю видалити.
Ступінь розповсюдженості раку можна оцінити на основі результатів обстежень, які можуть включати:
- Колоноскопію
- Біопсію та дослідження видалених тканин
- Тестування на мікросателітну нестабільність (MSI)
- Аналіз крові, включаючи загальний аналіз крові, біохімічний профіль та рівень карциноембріонального антигену
- Комп'ютерна томографія органів грудної клітки, черевної порожнини та малого тазу з контрастуванням
- Додаткові візуалізаційні дослідження за потребою
Приблизно в третини пацієнтів на момент встановлення діагнозу вже присутня обструкція кишки пухлиною. Це призводить до кишкової непрохідності, яка проявляється закрепами. Кишкову непрохідність можна розрішити стентуванням ураженого пухлиною відділу кишечника, підготувавши пацієнта до колектомії.
Якщо операція неможлива
Операція може бути неможливою через розташування пухлини або через інші проблеми зі здоров'ям. У цьому випадку варіанти лікування включають системну терапію та хіміопроменеву терапію. Хіміопроменева терапія передбачає лікування як хіміотерапією, так і променевою терапією.
Якщо планується системна терапія, існує ряд можливих схем, які можуть бути використані. Вибір схеми залежить від того, чи є у пухлини біомаркери і наскільки добре Ви, як очікується, будете переносити певні види системної терапії.
Якщо планується хіміопроменева терапія, хіміотерапевтичні препарати, рекомендовані для застосування при опроміненні, включають 5-фторурацил і капецитабін. 5-ФУ вводиться шляхом інфузії; капецитабін приймається перорально.
Якщо Ви не можете переносити жоден з цих препаратів, третім варіантом застосування при опроміненні є болюсне введення 5-ФУ/лейковорину. Болюс означає використання одноразової дози, що вводиться протягом короткого періоду часу.
Після лікування системною терапією або хіміопроменевою терапією оцінюється розмір пухлини, щоб визначити, чи є вона резектабельною (такою, що може бути видалена хірургічним шляхом). Якщо пухлина не стає резектабельною, системну терапію продовжують.
Якщо пухлина стає резектабельною, рекомендується операція. Після операції рекомендується хіміотерапія для знищення будь-яких ракових клітин, що залишилися. В даний час рекомендовані схеми для застосування після операції включають FOLFOX, CAPEOX, капецитабін і 5-ФУ/лейковорин. Після хіміотерапії починається спостереження.
Хіміотерапія після операції
Хіміотерапія може бути призначена після операції. Мета - знищити ракові клітини, які можуть залишитися в організмі. Рішення про хіміотерапію в значній мірі залежить від стадії раку.
Метастази
Рак може повернутися після первинного лікування неметастатичного захворювання і поширитися на печінку, легені або інші ділянки. Це називається віддаленим метастазом. Лікування за допомогою хірургічного втручання та/або місцевої терапії рекомендується, якщо всі пухлини можна повністю видалити.
Термічна абляція
Радіочастотна абляція (РЧА) та мікрохвильова абляція (МХА) – це метод спрямованої деструкції пухлин. В метастаз пухлини через прокол шкіри під контролем УЗД або КТ заводиться голчастий електрод або антена. Під впливом хвиль високої частоти або мікрохвиль пухлина нагрівається до високої температури та знищується. По ефективності РЧА та МХА дорівнюють хірургічному видаленню пухлини.
Перевагами РЧА та МХА є малоінвазивність, безпечність, можливість проводити процедуру навіть пацієнтам з вираженою супутньою патологією. Ці методи можуть використовуватись як самостійно, так і в поєднанні з хірургічною операцією або системною терапією.
Системна терапія
Як і рак товстої кишки IV стадії, віддалені метастази зазвичай лікуються за допомогою системної терапії.
Якщо одна схема лікування перестає працювати, існують інші варіанти, які можуть вам підійти. Вони називаються схемами другої та третьої лінії.
Системна терапія може зменшити пухлини до розміру, достатнього для видалення за допомогою операції. Якщо лікарі вважають, що операція може бути можливою, розмір пухлин буде перевірено приблизно кожні 2 місяці під час системної терапії. Якщо рак не стає резектабельним, системну терапію зазвичай продовжують. Мета - сповільнити ріст і поширення раку.
Якщо рак стає резектабельним, рекомендується хірургічне втручання. Після операції більшість людей
буде продовжена системна терапія. У деяких випадках можливе спостереження. Якщо планується системна терапія, режим може відрізнятися від того, який був до операції.
При відсутності ознак раку можна відновити спостереження.
Паліативне лікування
Паліативна терапія проводиться у випадках, коли є розповсюдження пухлинного процесу та/або виражена супутня патологія (наприклад, з боку серцево-судинної системи), які не дають можливості агресивної боротьби із раком. Паліативне лікування може включати в себе хіміопроменеву терапію, які сповільнять зростання пухлини та її метастазів, боротьбу з болем та стентування кишечника для усунення симптомів кишкової непрохідності.
